Розіграти її можна як на вулиці, так і в приміщенні, обов’язковою умовою є лише наявність достатньої площі.

Гравці стають у коло і позначають своє місце на землі/підлозі (наприклад, вони можуть наклеїти аркуш паперу зі своїм ім’ям або зняти взуття і покласти його на своє місце, таким чином позначаючи чиє воно). У центр кола стає дитина, яка буде ведучою. Коли всі готові, ведучий каже: “Віє вітер на тих, хто… “ – і наводить характеристику, яка описує його самого (наприклад, у кого є брат, який сьогодні випив молока на сніданок, хто ходить до басейну тощо).

Заохочуйте дітей придумувати характеристики, які стосувалися б не лише фізичного опису особи, яку можна легко побачити.

Всі інші, кого теж стосується подібна характеристика, яку вказав ведучий, разом із ним же (оскільки ведучий говорить про те, що стосується його) повинні залишити свої місця та перебігти в інше вільне місце. Таким чином, коли всі розташувалися, одна дитина залишиться без місця в колі, вона стає ведучою гри. Дії повторюються, ведучий знову оголошує: “Віє вітер на тих, хто…” – і цього разу називає іншу особливість свого характеру, яка притаманна лише йому. Гра може тривати скільки завгодно, тому слід наперед визначити конкретний час або ж домовитись, що гра закінчиться, як тільки кожна дитина опиниться в середині кола у ролі ведучого.

 

Питання для обговорення:

• Що відбувалось під час гри?
• Чого ви навчилися під час неї?
• Які маєте спільні риси між собою?
• Що відмінного між вами ви помітили?
• Чому так важливо знати особливості характеру інших членів вашого колективу чи суспільства в цілому?
• Чи корисні такі знання про людей, які живуть в інших країнах? Якщо так, то для чого?
• Про що говорить нам гра і що ми повинні намагатися робити, щоб наше суспільство було більш відкритим і привітним?