Як дерева «п’ють» воду?

Кожного дня дерева, кущі, квіти та інші рослини отримують воду з ґрунту. Але як вона потрапляє від коріння до найвищих гілок, листочків і квітів? Адже у рослин немає ні серця, яке перекачує рідину, ні насоса, який піднімає її вгору. Це питання може зацікавити дітей і стати чудовою темою для пізнавального заняття про природу. Перш ніж розпочати дослід, запропонуйте дітям висловити власні припущення:

• Чи п’ють рослини воду?
• Якою частиною рослина її вбирає?
• Як вода рухається всередині стебла?
• Що станеться, якщо додати до води барвник?

Пропонуємо простий і наочний дослід, який допоможе побачити, як вода переміщується всередині рослини. Його легко провести як у дитячому садку, так і в початковій школі. Для експерименту не потрібне складне обладнання, а результат можна спостерігати вже через кілька годин.

1. Налийте воду у прозору склянку приблизно до половини.
2. Додайте кілька крапель харчового барвника. Вода повинна набути виразного кольору. Добре її перемішайте.
3. Поставте у склянку білу гвоздику або стебло селери. Щоб рослина краще вбирала воду, дорослий може перед початком досліду трохи підрізати стебло.
4. Запропонуйте дітям уважно розглянути рослину та описати, як вона виглядає на початку експерименту. Можна сфотографувати її або зробити малюнок, щоб пізніше порівняти результати.
5. Залиште рослину у забарвленій воді на кілька годин або до наступного дня.
6. Час від часу повертайтеся до спостереження. Запитайте дітей, чи помітили вони якісь зміни на стеблі, листочках або пелюстках.

Важливо дати дітям можливість самостійно висувати припущення. Не поспішайте одразу пояснювати результат. Нехай вони спробують відповісти, чому квітка або селера поступово змінює колір.

Після завершення досліду запитайте дітей:

• Де колір з’явився найперше?
• Чи всі частини рослини забарвилися однаково?
• Що доводить цей експеримент?
• Навіщо рослинам потрібна вода?
• Що може статися з рослиною, якщо вона довго не отримуватиме води?
• Чи змінився б результат, якби ми використали менше барвника?
• Як ви думаєте, що станеться, якщо розділити стебло квітки й поставити його частини у воду різних кольорів?

Щоб зробити заняття ще цікавішим, можна підготувати кілька склянок із барвниками різних кольорів і поставити в кожну окрему квітку. Діти зможуть порівнювати, який колір з’являється швидше та на яких пелюстках його видно найкраще.

Інший варіант – одну квітку поставити у звичайну воду, а іншу – у воду з барвником. Перша рослина стане контрольною. Завдяки цьому дітям буде легше зрозуміти, що зміна кольору пов’язана саме з переміщенням забарвленої води.

Цей простий експеримент показує, що навіть коли рослина здається нерухомою, усередині неї постійно відбуваються важливі процеси. Вода подорожує стеблом, потрапляє до листків і квітів та допомагає рослині жити, рости й розвиватися

Через деякий час на пелюстках білої гвоздики, листочках або стеблі селери з’являться кольорові крапки, лінії чи смужки. Якщо залишити рослину у воді на довший час, забарвлення стане помітнішим. Це означає, що рослина вбирає забарвлену воду і переносить її вгору – до листків та квітів. Барвник рухається разом із водою, завдяки чому ми можемо побачити шлях, який зазвичай залишається невидимим. Якщо для досліду використовується селера, можна обережно розрізати стебло впоперек. Усередині будуть помітні кольорові точки – це місця, якими рухалася вода.

Усередині рослини є дуже тонкі трубочки – судини. Вони проходять через коріння, стебло, листя та квіти. Саме ними вода разом із розчиненими в ній речовинами переміщується від коріння до інших частин рослини.

У природі коріння вбирає воду з ґрунту. Далі вона поступово піднімається стеблом угору. Допомагають їй у цьому дуже вузькі судини рослини, а також випаровування води з поверхні листків. Коли частина води випаровується, наступна порція ніби «підтягується» вгору. Під час нашого досліду рослина не має коріння, тому вбирає воду через зрізане стебло. Разом із водою судинами рухається харчовий барвник. Саме тому через деякий час його можна побачити на пелюстках, листочках або всередині стебла.